Наші найсвіжіші новини
На невеликому городі біля будинку пані Алли у Саксагані ростуть картопля, перець, баклажани, помідори, буряк, морква, часник, цибуля та кабачки. Усього вісім соток землі – значно менше, ніж сім’я мала вдома до вимушеного переїзду. «Сильно не розгуляєшся. Але все одно хочеться і того, і того, щоб своє! А то як
Пані Любов говорить це наприкінці нашої розмови. За останні одинадцять років їй неодноразово доводилося залишати дім, повертатися, знову збирати речі й починати все спочатку. До війни вона жила у селі Тоненьке, яке за 14 кілометрів від Донецького аеропорту та приблизно за 10 кілометрів від Авдіївки. Працювала у Донецьку, в Будинку
Фахівці благодійного фонду «Карітас Кам’янське» впродовж липня і серпня 2026 року допомагали дітям з родин у важких життєвих обставинах підготуватися до початку нового навчального року. Ця допомога стала можливою завдяки проєкту «Підтримка вразливих верств населення в Кам’янському районі Дніпропетровської області під час війни в Україні», який реалізується в межах ініціативи
Поруч із нею сидить 70-річний Сергій Петрович. За ці майже пів століття вони встигли виростити дітей, допомогти їм стати на ноги, облаштувати власний дім і нарешті почати будувати плани вже для себе. У 2021 році подружжя мріяло піднятися на Говерлу. Тепер їхня найбільша мрія значно простіша – знову мати власний
Два місяці тому вона залишила Слов’янськ і переїхала до Кам’янського. Разом із нею виїхали 78-річна мама, дві онуки – 14-річна Поліна та дворічна Злата і 15-річна Катерина (подруга старшої онуки) над якою Світлана оформила опіку. Батьки Катерини поки залишаються на Донеччині. Її батько має інвалідність і не хоче виїжджати, мама
Сучасні технології здатні долати кілометри, безпекові загрози та руйнування, які принесла війна. Сьогодні для багатьох людей, які опинилися в ізоляції, виїхали із зони бойових дій або мешкають у віддалених громадах, саме цифровий зв’язок із лікарем стає єдиним містком до якісної медичної допомоги. Команда «Карітасу Кам’янське» активно впроваджує телемедицину в межах
Під час візиту координаторка проєкту Марина Андрєєва спільно з директоркою місця тимчасового проживання пані Вікторією визначили родини, які найбільше потребують підтримки у Лихівському колективному центрі. Після цього наші фахівці відвідали кожну із цих сімей, здійснили оцінку потреб та разом склали індивідуальні плани виходу із кризового становища. Після цього команда фонду
Усе життя пан Олександр прожив у Краматорську. Разом із дружиною вони працювали, облаштовували дім, доглядали господарство й будували плани на майбутнє. Власний будинок, город, теплиця, качки, кури – усе це було звичною частиною їхнього життя. «Я все життя прожив у своєму будинку. Було 12 соток землі, теплиця, полуниця, господарство. Усе
Пані Ірина переїхала до Кам’янського з Донеччини разом із 87-річною мамою. Позаду залишився дім, зруйноване майно, роки життя та звичний світ. Попереду – нове місто, догляд за літньою матір’ю та спроби почати все спочатку. Але найважчим виявився не сам переїзд. До повномасштабної війни пані Ірина жила у Покровському районі Донецької
У свої 75 років пані Ніна вже тричі починала життя з нуля. Спочатку була Горлівка, яку довелося залишити ще у 2015 році. Потім – невелике село у Сумській області, де вона прожила майже вісім років. А після початку повномасштабного вторгнення знову евакуація. Тепер її новою домівкою стало Кам’янське. «Я з
